Соціально-психологічні особливості адиктивної поведінки в юнацькому віці

159.922.73

Т 41

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Тімофєєв Павло

Я хоча б розумію, що живу заради „кайфу”... ви подивіться навколо себе: більшість людей взагалі не розуміють для чого вони живуть...

(Вислів наркомана)

Юнацький віковий період характеризується чималою кількістю кризових явищ. „Проблеми в спілкуванні, нестабільність самооцінки, самонеорганізованість, неоформленість, висока схильність до стресів, а також високий ступінь схильності до різних експериментів (як способу пошуку чогось „свого”), прагнення бути прийнятим якою-небудь соціальною групою – все це є фоном, що підвищує вірогідність вживання підлітком психоактивних речовин.” [1]. Саме тому, одним з найважливіших завдань шкільного психолога має бути профілактика адиктивної поведінки в юнацькому віці.

         Адиктивна поведінка (англ. addiction – схильність, пагубна звичка) - одна з форм деструктивної поведінки, що виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на визначених предметах або активностях (видах діяльності), що супроводжуються розвитком інтенсивних емоцій [2]. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати її життям. Людина стає безпомічною перед своєю пристрастю. Вольові зусилля слабшають і не дають можливості протистояти адикції.

Проте адиктивна поведінка не є чимось особливим, що не властиве „звичайній людині”, або що виникає обов’язково у зв’язку з вживанням яких-небудь речовин. Точно так само, як і будь-яку поведінку, що зустрічається при психічних захворюваннях, адиктивну поведінку можна розглядати як один з видів пристосувальної поведінки, що проявляється у визначених умовах.

Попередження вживання психоактивних речовин найбільш ефективне в якості первинної профілактики на початкових стадіях вживання психоактивних речовин. У зв’язку з чим продуктивним є виділення груп ризику в юнацькому середовищі, що дозволяє проводити цілеспрямовану комплексну роботу з урахуванням статтєвовікових, соціальних та психологічних особливостей молодих людей. Як правило, подібна робота направлена на профілактику не тільки власне адикції, але й більш широкого кола девіантної поведінки [4].

Метою проведеного дослідження є визначення схильності підлітків до реалізації різних форм девіантної поведінки та вивчення факторів, що сприяють формуванню адиктивної поведінки. Для реалізації цієї мети потрібне використання ефективного інструментарію. Однією з найбільш продуктивних в цьому є „Методика схильності до відхиленої поведінки” (СВП), автором якої є О.М. Орел (Центр гуманітарних досліджень та консультування „Розвиток”, м.Вологда). СВП містить в собі вісім шкал, п’ять з яких направлені на виявлення схильності до девіантної, у тому числі адиктивної, поведінки. Прагнення респондента спотворювати результати за рахунок пред’явлення соціально-бажаних відповідей контролюється спеціальною шкалою.

Для визначення готовності підлітків до реалізації різних форм девіантної поведінки та вивчення причин виникнення адиктивної поведінки було проведено опитування, в якому брали участь 53 учні середньої школи № 25 та відділення вищого професійного училища №40 обох статей (середній вік склав 15,28). Окрім опитувального листа СВП учням було запропоновано відповісти на додаткових 14 запитань, які стосуються можливих причин виникнення адиктивної поведінки. Опитування проводилося анонімно. Інтерпретація одержаних відповідей по СВП проводилася за допомогою створеної для цього автором комп’ютерної програми. Статистичний аналіз експериментальних даних був проведений за допомогою комп’ютерної програми ОСА.

Інтерпретація відповідей по СВП виконувалася за 7 шкалами для чоловіків та 8 шкалами для жінок:

1. Шкала установки на соціальну бажаність відповідей.

2. Шкала схильності до подолання норм і правил.

3. Шкала схильності до адиктивної поведінки.

4. Шкала схильності до самоушкоджувальної та саморуйнівної поведінки.

5. Шкала схильності до агресії і насильства.

6. Шкала вольового контролю емоційних реакцій.

7. Шкала схильності до делінквентної поведінки.

8. Шкала прийняття жіночої соціальної ролі (тільки для жінок).

Результати відповідей за методикою СВП наступні:

54,72% мають помірну тенденцію давати при заповненні опитувального листа соціально-бажані відповіді, а 32,08% демонструють суворе дотримання малозначимих соціальних норм. За результатами шкали №1 були визначені коефіцієнти, що корелюють інші змістовні шкали методики.

Надзвичайну схильність до подолання яких-небудь норм і правил, схильності до заперечення загальноприйнятих норм і цінностей показують 16,98% респондентів. 47,17% мають виражені вищезазначені тенденції до нонконформістських установок об’єкта дослідження, до схильності протиставляти власні норми і цінності груповим, про тенденції „порушувати спокій”, шукати труднощі, які можна було б приборкати.

У 37,74% виявлено схильність до адиктивної поведінки. Ще більша кількість здатна до реалізації різних форм аутоагресивної поведінки (47,17%), мають низьку цінність власного життя, схильність до ризику, виражену потребу в гострих почуттях, мають садомазохистові тенденції. Якщо проаналізувати результати цих двох шкал, можна відмітити, що близько 50% адиктів мають виражену аутоагресивну поведінку.

За шкалою схильності до агресії і насильства 22,64% респондентів мають агресивно направлену особистість у взаєминах з іншими людьми, мають схильність вирішувати проблеми за допомогою насильства та використовувати приниження партнера по спілкуванню як засіб стабілізації самооцінки, та наявність садистичних тенденцій. Варто зазначити, що 50% адиктів за опитуванням мають високі показники схильності до агресії і насильства, 25% адиктів мають помірковані агресивні тенденції, і лише 25% адиктів не мають вираженої схильності до агресії.