Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 51

ПРОЦЕДУРА.  В експериментальній групі було проведено 12 занять частотою один раз у тиждень. При діагностичній процедурі випробовуваних інформували, що вони,  беруть участь у психологічному експерименті, який допоможе їм краще пізнати себе, та оптимізує їх спілкування. Випробовуваним надавалась методика і бланк відповідей, зачитувалася інструкція:

„Перед Вами є ряд тверджень. Вони стосуються деяких сторін Вашого життя, Вашого характеру, звичок. Прочитайте перше затвердження й вирішите чи вірно дане твердження стосовно Вас. Якщо вірно, то на бланку відповідей поруч із номером, що відповідає твердженню, у квадратику під позначенням "ТАК" поставте хрестик або галочку. Якщо воно невірно, то поставте хрестик або галочку у квадратику під позначенням "НІ". Якщо Ви вагаєтеся з відповіддю, то постарайтеся вибрати варіант відповіді, що все-таки більше відповідає Вашій думці. Потім у такий же спосіб відповідайте на всі пункти опитувальника. Якщо помилитеся, то закресліть помилкову відповідь і поставте той, котрий уважаєте потрібним. Помніть, що Ви висловлюєте власну думку про себе в даний момент. Тут не може бути "поганих" або "гарних", "правильних" або неправильних" відповідей. Дуже довго не обмірковуйте відповідей, важлива Ваша перша реакція на зміст тверджень. Поставтеся до роботи уважно й серйозно. Недбалість, а також прагнення "поліпшити" або "погіршити" відповіді приводять до недостовірних результатів. У випадку утруднень ще раз прочитайте цю інструкцію або звертайтеся до того, хто проводить тестування”.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ. Встановлено (див. Таблиці 2,3) за математико-статистичним х²- критерієм значимих зв’язків, що існують між двома або декількома перемінними, частина яких розглядається як причина, частина – як наслідки спостережених змін, що середні величини по шкалам схильності до подолання норм і правил, схильності до адиктивної поведінки, схильності до самоушкоджувальної та саморуйнівної поведінки, схильності до агресії й насильства, вольового контролю емоційних реакцій, схильності до делінквентної поведінки в експериментальній групі статистично значимо знизилися, а за шкалою на соціальну бажаність відповідей статистично значимо підвищилася після проведення тренінгу психопрофілактики, а середні величини по шкалам на соціальну бажаність відповідей, схильності до подолання норм і правил, схильності до адиктивної поведінки, схильності до самоушкоджувальної та саморуйнівної поведінки, схильності до агресії й насильства, вольового контролю емоційних реакцій, схильності до делінквентної поведінки у контрольній групі статистично значимо не змінилися, тобто, збереглися на колишньому рівні. Статеві розбіжності були виявлені за шкалою вольового контролю емоційних реакцій, оскільки дівчини-підлітки вцілому менше схильні контролювати власні емоційні прояви, за виключенням, звичайно, тих, хто знаходиться у закритих спеціальних учбово-виховних закладах. Таким чином, ефективність впливу тренінгу на  підлітків доведена  експериментально.

Таблиця 2

Ефективність тренінгу в експериментальній групі