Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 35

·  Незалежність - одна з рис, що намагаються  розвивати в себе  люди у віці 16 - 20 років, тому це можливе побічне явище особистісного розвитку. У цьому випадку важливо  закріпити "експериментальний" характер цієї незалежності й запобігти її формуванню як основного захисного механізму від щирих особистісних проявів.

Очевидно, що ці гіпотези схожі, однак основним їхнім розходженням є те, що в першому випадку незалежність - це невротичне утворення, а в другому - "хворобу росту", що носить скоріше творить, чим руйнуючий характер.

Крім того, хочеться відзначити, що в міру роботи можуть формуватися також і інші гіпотези, які необхідно перевіряти й проробляти.

Важливо також ураховувати те, з яким контингентом проводиться робота, тому що розходження між звичайними підлітками, підлітками - наркоманами, підлітками - правопорушниками, обдарованими підлітками й т.д. очевидно. Необхідно побудувати границі терапевтичної роботи в кожному випадку, поставити перед собою конкретні цілі й завдання, визначити для себе можливі труднощі на шляху групової роботи, намагаючись у такий спосіб попередити їх по максимуму. Такими труднощами можуть бути наступні явища: учасник прийшов на заняття в наркотичному сп'янінні, у дівчини  під час групи  почалася істерика, один з учасників провокує терапевта на відкритий конфлікт і т.д. Кожний з випадків може стати чудовою можливістю розвитку групи, якщо психолог поставиться до нього, насамперед не як теоретично підготовлений суб'єкт (хоча це також немаловажно), а як особистість, висловивши своє, особистісне відношення до що відбувається. Всі ці робочі завдання потрібно вирішувати психологові вже на першій сесії.

Зразкові питання й вправи, які можна використати на першій сесії:

ü  З якими очікуваннями ти прийшов на групу? Є чи в тебе побоювання або страхи? Що б тобі хотілося тут одержати?

Правила роботи психотерапевтичної групи

Перш ніж уводити основні правила й принципи групової роботи, необхідно «підготувати» учасників до групової роботи. Це можна зробити за допомогою наступного тексту:

«Це коло, у якому ми сидимо, є простором нашої групи.  У цьому просторі немає нічого й нікого крім нас самих, крім того, що ми принесли сюди в собі. Це і є саме головне. Щось робити із собою ми можемо тут тільки за допомогою один одного, тільки через один одного. Наше спілкування, те, що ми внесемо в груповий простір, тільки це й буде допомагати розумінню себе. Ми будемо дізнаватися себе через ті почуття, які ми викликаємо друг у друга, через ті відносини, які будуть тут складатися. Щоб наше спілкування було ефективним, щоб воно допомогло кожному вирішити ті завдання, які він перед собою поставив, є кілька принципів групової роботи».

Правило «тут і тепер»:  головним зараз є те, що відбувається зараз, які почуття кожний з учасників випробовує в цей момент, тому що тільки через актуальні переживання й через груповий досвід людей може пізнати себе. На заняттях можна користуватися тільки тією інформацією друг про друга, що учасник надає про себе сам за час групової роботи. Минулий досвід спілкування не обговорюється й не може  пред'являтися на заняттях як аргумент. Виходити із приміщення під час занять не можна.

Принцип емоційної відкритості: якщо учасник думає або почуває що – те важливе постійно, «тут і зараз», те йому можна сказати про це, виразити свої почуття, щоб вони стали надбанням групового досвіду.

Правило «СТІП»: кожний має право сказати: «У мене є почуття, але я не хочу про нього говорити, мені боляче». Це переживання також стає частиною групового досвіду,  що викликає нові почуття й нові перспективи групової роботи.

Правило щирості: говорити треба тільки про реальні почуття, а не про тих, які його б заспокоїли, виправдали або, навпаки, скривдили. Якщо давати партнерові по спілкуванню перекручений зворотний зв'язок, то це може викликати формування помилкової думки як про себе, так і про інші.