Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 30

Групова особистісно-орієнтована психокорекція досягає ефекту, з одного боку, за допомогою усвідомлення й розуміння ролі власних особистісних особливостей у виникненні міжособистісних конфліктів, а з іншого боку - реальної корекції неадекватних реакцій і форм поводження. Поступово досвід переживань стає конгруентним зі структурою «Я», підліток починає усвідомлювати, що труднощі його відносин з людьми крояться в ньому самому, у його негнучкій Я - концепції. У процесі міжгрупового спілкування в підлітка зростає позитивне відношення до себе й іншим, що служить заставою особистісного росту. Він починає об'єктивно оцінювати свої думки, почуття, конфлікти; у своєму поводженні він відмовляється від того, що роз'єднує його з людьми, починає розвивати ті сторони його особистості, які є притягальними для інших, тверезо оцінювати свої можливості, відмовлятися від необґрунтованих претензій.

Терапевтичний характер групової роботи зі старшокласниками широко відбитий у вітчизняній і закордонній літературі.

Так, М. Sugar виділяє наступні можливості груп:

- взаємодія й конфронтація з ровесниками;

- створення мініатюрної реальної життєвої ситуації для вивчення й зміни поводження;

- стимуляція нових шляхів взаємодії із ситуацією й одержання нового досвіду в людських відносинах;

- стимуляція нових «концепцій Я» і нових моделей ідентифікації;

- зниження почуття ізольованості в навколишньому світі;

- знаходження почуття захищеності, адекватна допомога;

- зменшення опору або підпорядкування, посилення незалежності й ідентифікація з лідером;

- відкриття проблем, пов'язаних із взаєминами з іншими людьми.

У результаті групової роботи підліток:

- розширює область знання про себе як за рахунок того, що приховуване робиться відкритим, так і за рахунок зворотного  зв'язку;

- відчиняє-відкриває за допомогою інших те, що сам про себе не знав;

- починає бачити те, про що ні він, ні інші й не підозрювали, його «Я» починає проявлятися вільніше, і схована область його особистості також починає усвідомлюватися.

Можливість з'ясування суті міжособистісних відносин і практичної перевірки власних приватних життєвих гіпотез щодо особистості іншої людини (інших людей) без руйнівного зіткнення з ними виявляються здатної переосмислити особистісні цінності й пристрасті, дати початок інтенсивному "розгортанню" процесу особистісного росту й освоєнню комунікативних навичок (комунікативності) як істотних особистісних  цінностей.

Саморозкриття, відкриття себе іншим людям допомагає підліткові відкрити себе самому собі. Відкриття «Я» є  визнанням авторства власної особистості, підготовлене, в - перших, прийняттям соціальних очікувань відповідальності, а в - других, розвитком рефлексії, що забезпечує вихід за межі даності, що так необхідно особистості підлітка, що коштує перед погрозою вживання наркотиків.


РОЗДІЛ 3. ЕМПІРІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

3.1.  Діагностика схильності до адиктивної поведінки в юнацькому віці

Попередження вживання психоактивних речовин найбільш ефективно у якості  первинної профілактики, а також інтервенції на початкових стадіях вживання психоактивних речовин. У зв'язку з цим продуктивним є виділення груп ризику в підлітковому середовищі, що дозволяє проводити цілеспрямовану комплексну роботу з обліком статевовікових, соціальних і психологічних особливостей молодих людей. Як правило, подібна робота спрямована на профілактику не тільки власне адикції, але й більше широкого кола девіантної поведінки.

Виявлення групи ризику вимагає використання ефективного інструментарію. У цьому плані представляється продуктивним застосування „Методики схильності до відхиленої поведінки” (СВП), автором якої є О.М.Орел (Центр гуманітарних досліджень та консультування „Розвиток”, м.Вологда), яка включає в себе вісім шкал, п'ять із яких спрямовані на виявлення схильності до девіантної, у тому числі адиктивної поведінки.