Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 27

Методологія програм ФЖН припускає навчання дітей у процесі їхньої активної взаємодії. Тому в роботу з ППП утягуються всі учні. Конкретні методи навчання: робота в малих групах, «мозковий штурм», групова дискусія, рольова гра, «драма». Заняття по ППП проводяться вчителем, що пройшов спеціальне навчання й розташовує необхідними психологічними знаннями. Особливістю психології молодшого шкільного віку є довіра дитини до значимого для нього дорослому. Інформація, повідомлювана добре знайомим і улюбленим учителем, що закріплює вдома в ході її обговорення з родителями, має сильний вплив; чим менший вік дітей, тим цей ефект сильніше.

Конкретна визначена розробка ППП містить: мета й завдання уроку; план заняття; короткий опис пропонованої нової інформації; перелік необхідних для уроку матеріалів і методів його проведення.

Оцінка ефективності ППП виробляється за допомогою спеціального опитувальника, що дозволяє проаналізувати установку дітей стосовно психоактивних речовин. Тестування проводиться до початку й після завершення роботи з ППП. Отримані результати відбиваються в змінах соціальної установки.

Можливості розширення роботи з ППП, поліпшення її якості тісно пов'язані з підходом учителя до навчання. Дітям можна запропонувати видавати класний журнал або газету, присвячені здоровому стилю життя, улаштувати конкурс на кращий плакат, листівку, рекламу, малюнок. Корисне залучення до роботи старших дітей: вони можуть поділитися враженнями від роботи, проробленої роком раніше, показати свої малюнки й плакати, провести окремі заняття.

          2.2. Основні аспекти профілактичної роботи психолога з адиктивними підлітками.

Як уже говорилося, профілактику схильності до вживання психоактивних речовин прийнято розділяти на первинну, вторинну й третинну. Первинна спрямована на попередження хвороби, вторинна має на увазі способи стримування їхнього розвитку й попередження ускладнень, а третинна являє собою комплекс реабілітаційних впливів на хворих. У застосуванні до підліткової профілактики ця класифікація може бути розшифрована в такий спосіб. Первинна профілактика - запобігання адиктивної поведінки підлітків, вторинна - запобігання рецидивів після лікування ранніх форм алкоголізму й наркоманії, третинна - реабілітація в тяжких випадках кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.

Під первинною профілактикою (далі - профілактика) ми розуміємо систему мір, спрямовану на розвиток психологічних характеристик особистості, що забезпечують загальну стійкість особистості до наркотичної контамінації. Психологічна профілактика може здійснюватися як в індивідуальної, так і в груповій формі, причому найбільш ефективним варіантом є сполучення індивідуальних і групових занять. Важливим у профілактиці є соціальне, правове й медичне сприяння, у цьому й полягає робота соціального працівника, соціального педагога, юриста й лікаря.

При розробці програм варто пам'ятати, що особливості профілактики наркоманії в підлітків укладені в самому її предметі - в особливостях підліткового віку.

У процесі профілактики необхідно вирішувати наступні завдання:

1. Розвиток рефлексивного компонента особистості.

2. Емоційний розвиток підлітка (причому необхідно розвивати в підлітка емоції не стосовно музики, природі, літературі й т.д., а із приводу самого себе).

3. Перетворення деструктивної тривожності, властивої досліджуваному віку, у конструктивну шляхом знаходження способів дозволу підліткових проблем.

Однієї з невід'ємних частин програми комплексної профілактики наркоманії є участь підлітків у психокорекційних групах. При організації груп необхідно керуватися наступними положеннями:

1. Кожний підліток споконвічно має відношення до наркотиків (він про їх знає, він бачить їхній наслідок, він їх боїться або кидає їм виклик і т.д.). З іншого боку, кожний підліток має право не вживати наркотики й має право реалізувати себе в цьому світі незалежно від того, чи приймав він раніше наркотичні чи речовини ні. Проблема реалізації себе особливо актуальна в старшому підлітковому віці, тому що саме в даний період перед суб'єктом встає завдання самовизначення й вибору шляхи подальшого розвитку.