Як виявляється з вищевикладеного; навчання здоровому способу життя - непростий процес. Занадто часто виявляється, що викладачі із кращими намірами постачають учнів інформацією про яку-небудь погрозу для здоров'я в майбутньому, наприклад раку легенів, і сподіваються, що цього досить для того, щоб спонукати дітей відмовитися від паління. Аналогічні дані є й в інших областях прилучення до здорового способу життя. Успіх досягається рідко - у силу зазначених вище причин. Профілактика паління часто приводиться як найбільше яскравий приклад, оскільки відповідні програми найбільш розроблені й поширені в школі в цей час.
Англійські вчені прийшли до висновку, що програми навчання здоровому способу життя мають потребу в психологічній і соціальній розробці з акцентом на інформацію про безпосередні наслідки шкідливих звичок, що могла б підкріпити прийняті на підставі отриманої інформації рішення відмовитися від них. Ці рішення, на їхню думку, повинні знайти підтримку з боку суспільства й держави, щоб, наприклад, відмова школярів від паління й наркотиків став нормою.
Всі закордонні дослідники підкреслюють, що роль психологів у розробці й здійсненні програм навчання здоровому способу життя винятково важлива [25].
АВСТРАЛІЯ
В Австралії, як і в багатьох інших країнах, первинна профілактика вживання дітьми й підлітками психоактивних речовин ведеться по моделях програм формування життєвих навичок (далі ФЖН).
Австралійська програма позитивної профілактики (далі ППП) прилучення до вживання психоактивних речовин для дітей у віці 6-8 років призначена для початкової школи й послідовно реалізує системний підхід до антинаркотичного навчання молодших школярів, опираючись на концептуальну модель ФНЖ.
Умовами забезпечення ефективності антинаркотичного навчання по програмах «Формування життєвих навичок» (ФЖН) є: 1) воно повинне починатися у дошкільному або молодшому віці, тобто до того, як будуть освоєні загальноприйняті традиції споживання тютюну й алкоголю; 2) воно не може бути засновано тільки на інформуванні дітей про небезпеки, зв'язаних зі зловживанням психоактивними речовинами, і їхньому залякуванні; 3) воно повинно відповідати психологічним особливостям віку тих, яких навчають, дітей; 4) воно будується, виходячи з певних життєвих цінностей, які обов'язково доводять до відомості учнів і їхніх батьків, таких, як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей, обов'язку стосовно родини, школі; 5) методологія навчання «життєвим навичкам» припускає центрований на учні підхід і включення в навчальний процес як партнерів батьків; 6) його мети - чіткі реалістичні; 7) передбачається можливість оцінки ефективності впроваджуваних програм.
Програма первинної профілактики (ППП) являє собою поурочну розробку по антинаркотичному навчанню молодших школярів, що включає в річний навчальний план початкової школи. Зміст шести тим ППП розподілено по десяти уроках. Тривалість кожного заняття - звичайний шкільний урок.
Завдання ППП: 1) сприяти усвідомленню й засвоєнню дітьми основних людських цінностей; 2) навчити дітей методам рішення життєвих проблем, подолання стресу й зняття напруги без застосування психоактивних речовин; 3) інформувати дітей про психоемоційних, фізіологічних, соціальні наслідки споживання психоактивних речовин; 4) формувати в дітей психосоціальні й психогігієнічні навички прийняття рішень, ефективного спілкування, критичного мислення, опору негативному впливу однолітків, керування емоціями, у тому числі - у станах стресу; 5) довести до свідомості дітей переваги відмови від уживання психоактивних речовин; 6) сформувати установку «ведення здорового способу життя»; 7) підвищити самооцінку дітей.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.