Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 19

2.  Модель псевдоадаптивної дисфункціональної копінг–поведінки. Основні ознаки даної моделі характеризуються сполученням у використанні як пасивних, так і активних базисних копінг – стратегій, базисної копінг – стратегії пошуку соціальної підтримки в якості ведучої; підвищеною питомою вагою стратегій, що не відповідають вікові; дефіцитом навичок активного використання стратегії дозволу проблем і заміною її на копінг стратегію уникання і фармакологічний механізм реалізації даної стратегії. Спостерігається нестійкість, флуктуація мотивації то на досягнення успіху, то на уникання від невдачі. Низька ефективність блоку особистісно-навколишніх копінг – ресурсів: хитлива, негативна, перекручена Я – концепція; низький рівень сприйняття соціальної підтримки; хитливий, низький рівень інтернальності; відносно високий розвиток емпатії й афіліації, відсутність розбіжності між реальними й ідеальними компонентами самооцінки.

3.  Модель пасивної, дисфункціональної копінг – поведінки. Характеризується перевагою пасивних копінг – стратегій над активними, дефіцитом соціальних навичок дозволу проблем, інтенсивним використанням дитячих копінг-стратегій, невідповідних вікові. У якості ведучої використовується копінг-стратегія “уникання”. Переважає мотивація уникання невдачі. Неготовність до активного протистояння середовищу, підпорядкованість їй; негативне відношення до проблеми, оцінка її як погрози; псевдокомпенсаторний, захисний характер поведінки. Відсутність спрямованості на стресор, як причину психоемоційної напруги. Низька ефективність функціонування блоку особистісно-навколишні ресурсів: негативна, слабкосформована Я-концепція, нерозвиненість сприйняття соціальної підтримки, емпатії, афіліації, інтернального локусу контролю. Відносно висока чутливість до відкидання.

Підводячи підсумок вищесказаному, ми можемо виділити наступні особливості підліткового періоду, що є групою факторів ризику у формуванні адиктивної поведінки:

[ Підвищений егоцентризм;

[ Тяга до опору, упертості, протестові, боротьбі проти виховних авторитетів;

[ Амбівалентність і парадоксальність характеру;

[ Прагнення до невідомого, ризикованого;

[ Загострена пристрасть до дорослішання;

[ Прагнення до незалежності і відриву від родини;

[ Незрілість моральних переконань;

[ Хворобливе реагування на пубертатні зміни і події, нездатність прийняти свою сексуальність, що формується;

[ Схильність перебільшувати ступінь складності проблем;

[ Криза ідентичності;

[ Деперсоналізація і дереалізація в сприйнятті себе і навколишнього світу;

[ Негативна або несформована Я-концепція;

[ Гіпертрофовані поведінкові реакції: емансипації, групування, захоплення, сексуальні, дитячі (відмовлення від контактів, ігор, їжі, імітація, компенсація і гіперкомпенсація);

[ Низька переносність труднощів;

[ Перевага пасивних копінг-стратегій у подоланні стресових ситуацій.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

          2.1. Огляд світового досвіду

Освіта в питаннях вживання психоактивних речовин не повинна зосереджуватися тільки лише на фактичних відомостях про зловживання психоактивними засобами й тим більше називати такі відомості так, щоб вони шокували або викликали страх. Необхідний збалансований підхід, що дозволить приділити більше уваги соціальним і культурним факторам.

Директор програми по наркоманії Всесвітньої організації охорони здоров'я Ганс Ембланд говорить: «Наркоманію часто зображують так, начебто її можна ліквідувати шляхом оголошення їй тотальної війни. Однак зараз акцент зміщається: не війна з наркотиками, а підтримка стратегії «Здоров'я для всіх» [25, с.4].