Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 16

Аномальна лінія: Плутанина ролей. Зсув і змішання тимчасових перспектив: думка не тільки про майбутнє, але і про минуле. Концентрація щиросердечних сил на самопізнанні, сильно виражене прагнення розібратися в самому собі на шкоду відносинам із зовнішнім світом. Статево-рольова фіксація. Утрата трудової активності. Змішання форм статево-рольової поведінки, ролей у лідируванні. Плутанина в моральних і світоглядних установках (19, с. 221).

У концепції Ж. Піаже в підлітковому віці здійснюється «остання фундаментальна децентрація – дитина звільняється від конкретної прихильності до даних в полі сприйняття об'єктів і починає розглядати світ з погляду того, як його можна змінити. Згідно Ж. Піаже в цьому віці остаточно формується особистість, будується програма життя» (18, с. 297).

Концепція Д. Б. Ельконіна відзначає «центральний новотвір підліткового віку - виникнення представлення про себе як «не про дитину»; підліток починає почувати себе дорослим, прагне бути і вважатися дорослим, він відкидає свою приналежність до дітей, але в нього ще немає відчуття справжньої дорослості, але зате є величезна потреба у визнанні його дорослості навколишніми» (18, с. 300).

Різноманітні види дорослості вивчені і виділені Т.В. Драгунавою: наслідування зовнішнім ознакам дорослого; рівняння підлітків хлопчиків на якості дійсного чоловіка; соціальна зрілість; інтелектуальна дорослість і ін.

Л. І. Божович вважала, що розбіжність між виниклими потребами й обставинами життя, що обмежують можливість їхньої реалізації, характерно для кожної вікової кризи. У підлітковому віці відбуваються кардинальні перетворення у всіляких сферах психіки, значним змінам піддається мотиваційна сфера. Тільки в перехідному віці виникають і оформляються моральні переконання. Наприкінці перехідного періоду актуалізується такий новотвір як самовизначення. Воно «характеризується усвідомленням себе як член суспільства і конкретизується в новій суспільно значимій позиції» (18, с. 304).

Розглядаючи психологічні аспекти дорослішання, відомий німецький психіатр Х. Ремшмідт додає значимість таким аспектам як «пристосування до свого тіла і його змін, когнітивний і особистісний розвиток, полове дозрівання і специфічні для кожної статі проблеми, а також відділення від родини» (16, с. 93). Актуальним стає порівняння себе з однолітками. У даному випадку, широка мінливість процесів росту і погане представлення про ці процеси в сполученні з хворобливою увагою до представлень про норму можуть стати причиною зниження самооцінки і почуття власної значимості. Важлива риса, що здобувається в юності – здатність до інтроспекції - самоспостереженню.

Говорячи про фактори, що впливають на розвиток особистості, Ремшмідт відзначає, що процес дозрівання вирішальним образом залежить від навколишнього середовища, від можливостей потенцій розвитку перетворитися в дійсність. Визначену роль грають родина, соціальний стан і референтна група. Однак не можна недооцінювати характер труднощів, що виникають у підлітків у зв'язку з проблемами полового дозрівання. І. С. Кін пише про важливість того «як сам підліток сприймає, переживає й оцінює пубертатні зміни і події, чи підготовлений він до них, викликають вони переляк або радість тощо» (20, с. 202). «Труднощі психосексуального порядку, мабуть, частіше зустрічаються в тих, хто стоїть осторонь» від обговорення заборонених тем з однолітками, „чиї еротичні переживання не знаходять вербалізації і тому ідуть всередину і закріплюються”.

Не в силах прийняти свою власну сексуальність, що формується, такі підлітки несвідомо намагаються відгородитися, сховатися від «фактів життя» за допомогою психологічних захисних механізмів» (20 с. 211). Один з цих механізмів – аскетизм (підкреслений презирливе відношення і вороже відношення до чуттєвості, як до чого брудному, низинному. Ще одна типова для підлітків установка захисту – інтелектуалізація (демонстрація відсутності інтересу до почуттєвого). «Хоча вимоги моральної чистоти і самодисципліни самі по собі цілком позитивні, їхня гіпертрофія спричиняє штучну самоізоляцію від навколишніх, зарозумілість і нетерпимість, за яких криється страх перед життям» (7, с.211-212).