Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 15

Розглянемо докладніше новотвори і поведінкові реакції, властиві цьому віковому періодові. Класичні дослідження підліткового віку (18, с. 285-305) відбивають великий внесок у цей напрямок багатьох відомих психологів.

Л. С. Виготський вважав, що особливості протікання і тривалість підліткового віку помітно варіюється в залежності від рівня розвитку суспільства, що саме в підлітковому віці вплив середовища на розвиток мислення здобуває особливу значимість. Проблему інтересів у перехідному віці він вважав «ключем до всієї проблеми психологічного розвитку підлітка» (18, с. 297-298). Л. С. Виготським були виділені кілька основних груп найбільш яскравих інтересів підлітків, що він назвав домінантами: егоцентрична (інтерес підлітка до власної особистості); домінанта далі (установка підлітка на великі масштаби, що для нього більш суб'єктивно прийнятні, чим поточні, сьогоднішні); домінанта зусилля (тяга до опору, подоланню, вольовим напругам, що іноді виявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти виховного авторитету, протесті й інших негативних проявах); домінанта романтики (прагнення до невідомого, ризикованому, до пригод, героїзмові). Виготський Л. С. відзначав ще два новотвори цього віку: розвиток рефлексії і на її основі самосвідомості.

Ст. Хол назвав цей період кризою самосвідомості, переборовши який, людина здобуває почуття індивідуальності. Хол вперше описав амбівалентність і парадоксальність характеру підлітка, виділивши ряд основних протиріч цього віку.

Інший відомий дослідник підліткового віку Е. Шпрангер у своїй культурно-психологічній концепції визначив підлітковий вік як вік вростання в культуру: вростання індивідуальної психіки в об'єктивний і нормативний дух даної епохи. Змістом кризи в цьому віці є звільнення від дитячої залежності. По Шпрангеру головні новотвори підліткового віку – відкриття «я», виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. Перші сексуальні переживання сполучені з почуттям страху перед чимось таємним і незнайомим і почуттям сорому, що викликає дискомфорт і почуття неповноцінності, що може виявлятися в страху перед світом і перед людьми, аж до ворожості.

Ш. Бюлер, розглядаючи пубертатний період з біологічної точки зору, виявила специфічні психічні явища, зв'язані з визріванням особливої біологічної потреби – потреби в доповненні, що спонукає до пошуків і зближення з істотою іншої статі. Бюлер відзначила основні риси негативної фази цього процесу: підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливий стан; фізичне і щиросердечне нездужання (драчливість і капризи); перенос незадоволеності собою на навколишній світ. Неслухняність, заняття забороненими справами володіє в цей період особливою притягальною силою. Не дають спокою почуття самітності, чужерідності, незрозумілості. Знижується працездатність, росте ізоляція від навколишніх або відкритий прояв ворожості, відбуваються різного роду асоціальні вчинки. У роботі Ш. Бюлера зроблена спроба розглянути пубертатний період у єдності органічного дозрівання і психічного розвитку.

В. Штерн описав підлітковий вік як проміжний між дитячою грою і серйозною відповідальною діяльністю дорослого. По Штерну тип людської особистості обумовлюють пережиті цінності. «Але яке-небудь одне з цих переживань різних цінностей здобуває керівне значення і переважно визначає життя» (18, с. 295).

Е. Еріксон у своїй епігенетичній теорії визначив підлітковий період як «становлення індивідуальності (ідентифікація)» (19, с. 219). Він виділив нормальну й аномальну лінії розвитку періоду полової зрілості, підлітковості і юності (від 11 до 20 років):

Нормальна лінія: Життєве самовизначення. Розвиток тимчасової перспективи – планів на майбутнє, самовизначення в питаннях: яким бути? Ким бути? Активний пошук себе й експериментування в різних ролях. Навчання. Чітка полова поляризація у формах поведінки. Формування світогляду. Узяття на себе лідерства в групах однолітків і при необхідності підпорядкування їх. Становлення індивідуальності.