Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 14

Надмірне захоплення романтикою теж вносить свою лепту у відрив людини від реальності. У своїх романтичних поривах люди стають запеклими аматорами природи. Це не відноситься до тих, хто іноді залишає суєту міст і відправляється в первозданний світ природної краси і гармонії, щоб відпочити і набратися сил. Небезпека в тому, що деякі роблять це своїм стилем життя. Нехтуючи невпорядкованість і непередбачуваність дійсності, не вирішуючи проблем, вони постійно ідуть у ліс, у гори, у море, на риболовлю, на полювання, знаючи, що там вони одержать ті відчуття, завдяки яким запанує гармонія. Але ці люди впадають у залежність від такої гармонії. У родинах вони часто наштовхуються на нерозуміння і докори, тому що, виявляється, треба вирішувати реальні проблеми – виховувати дітей, облаштовувати житло, заробляти гроші, приділяти увагу дружинам тощо.

Часом рекламою різних видів адиктивної поведінки може виступити таке близьке і необхідне усім нам почуття, як почуття гумору. Безсумнівно, це почуття допомагає легше йти по життю, але занадто вже смішними в жартах і анекдотах виглядають алкоголіки, наркомани або токсикомани. У деяких людей, у силу їхніх особистісних особливостей, це може закріпити їхню лінію поведінки, тому що можливість виглядати смішним для деяких є одним зі способів самовираження, самопрезентації або захисту.

Хотілося б згадати і таке явище як соціальна підтримка. Багато тих, хто потребує підтримки, не звертаються по допомогу або відмовляються від неї через острах розстатися зі своїм звичним способом відходу від реальності або в силу низького рівня сприйняття соціальної підтримки. Інша сторона цього явища полягає у тому, що найчастіше люди, що оточують адикта, не знають, що він потребує підтримки або не знають яку підтримку йому потрібно зробити, тому що алкоголіків або наркоманів у суспільстві прийнято висміювати або нехтувати. Звичайно, самі адикти часто роблять життя своїх близьких нестерпним, але, можливо, якби для людей була зрозуміла і доступна інформація про загальні адиктивні механізми, про природу їхнього походження, багатьох ускладнень, зв'язаних з адиктивною поведінкою, багато проблем можна було б уникнути.

1.5. Особливості підліткового віку як фактор ризику адитивної поведінки

Підлітковий вік – один із кризових етапів у становленні особистості людини. Він характеризується кількома специфічними особливостями. Це вік кардинальних перетворень «у сфері свідомості, діяльності і системи взаємин. Цей етап характерний бурхливим ростом людини, формуванням організму в процесі полового дозрівання, що впливає на психофізіологічні особливості підлітка. Основу формування нових психологічних і особистісних якостей складає спілкування в ході різних видів діяльності – навчальних, виробничої, творчих занять тощо». (17, с. 78-79). Природним в цьому віці є прагнення до прояву дорослості, розвиткові самосвідомості і самооцінки, інтерес до своєї особистості, до своїх можливостей і здібностей. При відсутності умов для позитивної реалізації своїх потенціалів процеси самоствердження можуть виявлятися в перекручених формах, привести до несприятливих реакцій і наслідків. Як ми уже відзначали вище, кризові періоди відрізняються значним проривом у психіку підсвідомих, важко контрольованих або зовсім що не піддаються контролеві імпульсів. Цьому сприяє втрата почуттів безпеки і комфорту, порушення внутрішньої рівноваги, зростання тривожності і посилення екзистенціальних страхів, найчастіше нераціональних. У зв'язку з цим виникає небезпека вибору адиктивної лінії поведінки. Істотним фактором може стати недостатня для підлітків інформація про те, що, як і чому з ними відбувається, і які можуть бути наслідки. Інформація потрібна для знаходження необхідного почуття волі й усвідомленості вибору, а також для того, щоб навчитися брати на себе відповідальність за те, що з тобою відбувається. Масштаби відходу від реальності небезпечні не тільки в прихильності до таким украй важким формам адикції, як алкоголізм, наркоманія, вживання фармакологічних і токсичних речовин. Проблема відходу від реальності носить глобальний характер. Існує велика кількість «м'яких» проявів адикції, але вони теж деструктивні. Реальна і небезпечна тенденція переходу від однієї форми адиктивної поведінки до іншої. Криза підліткового віку стає в зв'язку з цим значимим фактором ризику, тому що адекватне сприйняття реальності для підлітків утруднено, насамперед, що відбуваються в них змінами, складними процесами становлення.