Психологічна характеристика адиктивної поведінки, страница 13

[ Відмовлення від навчання або роботи з повним зануренням у діяльність секти.

[ Припинення читання художньої літератури, газет, журналів, але читання релігійних видань.

[ Відмовлення від користуванням радіо і телебаченням.

[ Зміна режиму харчування із систематичним недоїданням, виключенням продуктів зі змістом живих білків. (Наслідок - фізичне виснаження і стомлюваність).

[ Різке обмеження сну до 3-4 годин на добу. (Повне виснаження).

[ Замкнутість, утрата друзів, утрата колишніх інтересів, інтересу до протилежної статі.

[ Повна переконаність у правильності вибору свого духовного навчання й у суті самого навчання.

[ Поява амімії, усунутого погляду, рівного холодного тону голосу, байдужності до зовнішності.

[ Наявність найцінніших ідей.

Часто в таких людей виникають серйозні психічні порушення. Цьому сприяють фізичне і психічне виснаження, багаторазове введення в гіпнотичні стани під видом релігійних проповідей, обрядів, ритуалів, прямих або непрямих уселянь. Тривалі медитації приводять до стану самогіпнозу з повним відключенням від навколишньої дійсності. У членів сект розвивається психологічна і духовна залежність від проповідників, від «духовного наркотику». Після випробування під час релігійних процедур «кайфу», виникає потяг, потреба знову пережити це відчуття. Ця потреба може витиснути багато інших природних потреб. Таким чином, під видом релігії людину схиляють до відмовлення від земного життя, природних потреб, колишніх переконань. Це може привести до психічного і фізичного самознищення.

Суспільство. «Віддаючи належне неповторній індивідуальності кожної конкретної особистості, варто помітити, що будь-яке суспільство в реальний історичний відрізок часу здобуває якісь загальні ментальні параметри, що дозволяє говорити про психічне здоров'я нації» (16). «Сучасний період історичного розвитку країн СНД характеризується з однієї сторони такими позитивними явищами, як відновлення волі і демократії, руйнування тоталітарного режиму, повернення національного менталітету, деідеологізація суспільства, знаходження особистістю своїх прав, воль, релігійних переконань.

З іншого боку, настільки радикальні і стрімкі зміни у всіх сферах життя суспільства, при їх безумовній позитивній стратегічній оцінці, не можуть не робити могутнього стресового впливу на психіку більшості людей» (16). Стрімко змінюється звичне середовище і формується нова обстановка, що не має чітких орієнтирів, що сприяє розвиткові і посиленню екзистенціальних страхів перед реальністю. Соціально-економічні утруднення загострюють міжособистісні конфлікти, що сприяє роз'єднанню членів суспільства. Втрата в кризовий час почуття внутрішнього комфорту, рівноваги, безпеки стає для багатьох вирішальним фактором у виборі адиктивної стратегії поведінки у відповідь на вимоги середовища. Росте рівень алкоголізації і наркотизації суспільства. Усе більше в ці адикції втягується молодь. Поряд із соціально-економічними факторами розвиткові і зміцненні лінії адиктивної поведінки сприяють деякі невірні переконання, стійкі стереотипи й установки. Насамперед, багато людей не схильні приймати на себе відповідальність за те, що з ними відбувається. Це значною мірою породжує бездіяльність або пошук відповідальних. Так, багато хто покладають відповідальність на уряд, начальство, своїх близьких тощо. Деякі переконані, що на все воля божа, і від людини нічого не залежить. Своє поширення знаходить так називане магічне мислення, що зрощується віру безвихідність карми, у «свій хрест», у те, що від долі не підеш.

Невміння і небажання жити в сьогоденні виявляється у занадто високому відношенні до минулого, коли люди живуть постійними спогадами про минуле. Вони занурюються в ностальгію, якщо минуле було світлою плямою в їхньому житті, або в глибоку всесвітню скорботу, якщо минуле принесло багато болі і розчарування. На противагу цьому явищу спостерігається інше, коли людина занурена у фантазії про майбутнє, ілюзорно малює собі картини майбутнього в тому світлі, у якому йому хотілося б його бачити, при цьому, не задумуючись про те, що він сам міг би зробити щось реальне в сьогоденні, щоб забезпечити собі майбутнє.