Психопрофілактика адиктивної поведінки в юнацькому віці

Страницы работы

Содержание работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Практична психологія”

ДИПЛОМНА РОБОТА

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Виконав:

студент факультету заочного навчання спеціальності практична психологія гр. 47

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, старший викладач

Мелітополь - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

1.1.  Поняття про адикцію.

1.2.  Етапи формування адикції у підлітків.

1.3.  Характерні риси адиктивної особистості.

1.4.  Вплив соціуму.

1.5.  Особливості підліткового віку як фактор ризику адитивної поведінки.

ВСТУП

Актуальність проблеми

Соціально небезпечним явищем зловживання психоактивними речовинами в Україні стало вже давно, але в останні роки вона перетворюється в дійсне національне нещастя. Ця проблема загрожує не тільки нашому сьогоденню, але і майбутньому, тому що вона уражає насамперед молодих людей, підлітків. Поширення соціально-негативних явищ сьогодні прийняло характер соціального вибуху, катастрофи.

Так, згідно Ситуаційного аналізу Представництво ООН в Україні „Становище дітей та жінок в Україні”, в нашій країні зареєстрована захворюваність підлітків на розлади психіки і поведінки через вживання наркотиків і алкоголю, яка має тенденцію до зростання з піком 32,3 на 100 тис. у 1996р. і зниженням до 20,5 у 2000р. Вона значно вища у хлопчиків, ніж у дівчат. Так само вища зареєстрована захворюваність хлопців-підлітків, ніж дівчат, на розлади психіки і поведінки через вживання алкоголю. Вона зростала з піком у 1995р. (8,7 на 100 тис.), по тому знизилась до 7,1.

Дійсно, існують передумови, що впливають на можливість адиктивного поводження – біологічні, соціальні, психологічні, духовні. Але як вони конкретизуються у  відносинах молодої людини  зі світом, як позначаються на його світогляді? Що ж відбувається в його взаєминах з батьками, друзями, улюбленими? Як він відноситься до минулого, майбутнього, любові, сексу, до самого себе? І що ж відрізняє юнаків і дівчин, схильних до адитивної поведінки?

Кожному відомо: причинами вчинків є бажання. Серед них розрізняють бажання довільні (власні) і бажання змушені, виникаючі з прагнення уникнути невдач і покарань за недотримання правил і законів природи і суспільства. Тобто, поводитися так, а не інакше змушують власні примхи, звички, а так само закон, мораль, совість, традиції, страх бути покараним, небезпека втратити життя. До змушених вчинків спонукують і нав'язливі ради (вас переконали) зробити так чи інакше знайомих, друзів, чутки, реклама, четверта влада (засоби масової інформації) або шантаж, погрози, вимоги інших осіб тощо.

Власні бажання виникають з інстинктів і фізіологічних запитів організму. Так виникають бажання прийняти їжу або напій, поспати, подбати про продовження роду (реалізувати сексуальні потреби), задовольнити цікавість, заслужити визнання навколишніх і стати значною особистістю тощо. Якщо ж ці бажання залишаються нереалізованими, людина випробує переважно негативні емоції і відчуття. У нього формується стан застійного, неприємного самопочуття, незадоволеність своїм життям, нез'ясованої туги, меланхолії (нудьги), емоційної депресії. 

Цей стан небезпечний тим, що змушує шукати способи рятування від нього. Людина змушена шукати способи заглушіння власної чутливості – способи маскування неприємних відчуттів і емоцій (це способи створення утопічного благополуччя і самообману). Або ж людина змушена шукати способи штучного підбадьорення і веселості. Найчастіше пошук у цих напрямках приводить до формування різних форм адиктивної поведінки.

      Об'єкт дослідження: схильність до адиктивної поведінки під час виникнення життєвих проблемних ситуацій у підлітків.

       Предмет дослідження: психопрофілактика адиктивної поведінки в юнацькому віці.

       Мета дослідження: установити ефективність програми психопрофілактики адиктивної поведінки

Гіпотеза дослідження: програма психопрофілактики адиктивної поведінки   надасть змогу підвищити соціальний контроль поведінкових реакцій, зменшити схильність підлітка до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, зменшить схильність до ілюзорно-компенсаторного способу вирішення особистісних проблем.

     Задачі дослідження:

-  аналіз літературних джерел з проблеми профілактики адикції, її змісту і засобів;

-  обґрунтування програми психопрофілактики адиктивної поведінки;

-  реалізація програми психопрофілактики адиктивної поведінки;

-  аналіз результатів реалізації програми профілактики, встановлення ефективності тренінгу.

Теоретична основа дослідження:

?????????????????????

Методична основа дослідження: Методика схильності до відхиленої поведінки (О.М. Орел), методи математичної статистики.

      Практична значимість роботи: методики використані в дослідженні можуть мати практичне застосування у роботі шкільного психолога. Шкільні психологи можуть використовувати ці методики в профілактики девіантної та адиктивної поведінки.

          Структура роботи: робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури.

Похожие материалы

Информация о работе