Розвиток комунікативної компетентності старшокласників у роботі практичного психолога

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра практичної психології

УВАРОВА  ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЇВНА

Студентка 41 групи заочного відділення

Спеціальності «практична психологія»

ДИПЛОМНА РОБОТА

«Розвиток комунікативної компетентності старшокласників у роботі практичного психолога»

                       Науковий керівник: асистент кафедри практичної психології МДПУ

Мелітополь -2003

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.  РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТОСТІ  ЯК

ОДИН З НАПРЯМКІВ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ…………...5

1.1. Спілкування й умови його ефективності……………………………………….5

1.2. Компетентність у спілкуванні  і фактори її розвитку………………………….8

1.2.1. Поняття комунікативної компетентності (компетентності в спілкуванні)... 8

1.2.2.  Параметри удосконалювання спілкування………………………………….10

1.2.3.  Формуюча і корекційна стратегія в розвитку

 компетентного спілкування………………………………………………………...14

1.2.4. Нормативна й індивідуально-творча тенденції в розвитку

  комунікативної компетентності……………………………………………………16

1.3. Тренінгова група як засіб розвитку  комунікативної компетентності ………18

1.4.Комунікативні уміння і комунікативна компетентність………………………22

РОЗДІЛ 2.ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ  РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ…………………………………….26

2.1. Програма тренінгу розвитку комунікативної компетентності

старшокласників…………………………………………………………………….26

2.2. Вправи для розвитку комунікативної компетентності……………………….28

2.3. Ефективність тренінгу розвитку комунікативної компетентності старшокласників……………………………………………………………………..41

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….46

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………………...48

ВСТУП

Актуальність дослідження.Однієї з задач практичного  психолога в сфері освіти є розробка та застосування засобів коректування, оптимізації спілкування, розвитку здібностей і навичок спілкування. Серед  різних форм навчання мистецтву спілкування, значне місце займає соціально-психологічний тренінг тобто оволодіння різними формами спілкування в тренінговій групі ( Т- групі), за допомогою спеціальних завдань.

Т- група використовується як лабораторія для розвитку і відпрацьовування умінь міжособистісного спілкування. Учасники групи можуть досліджувати свої міжособистісні стилі й експериментувати з ними, установлюючи взаємини з іншими членами групи, що дають зворотний зв'язок. Комунікативні уміння, що розвиваються в Т- групі, включають опис поведінки, комунікацію почуттів, активне слухання, зворотний зв'язок і конфронтацію. Успішне оволодіння цими уміннями членами групи зводить до мінімуму скрутність і відчуження в спілкуванні, поліпшує співробітництво і допомагає досягненню групових і індивідуальних цілей.

      У старшому шкільному віці виникає проблема усвідомлення особистістю свого комунікативного потенціалу і його удосконалювання. Усе перераховане вище обумовило вибір  теми дипломного дослідження: «Розвиток комунікативної компетентності старшокласників у роботі практичного психолога».

      Об'єкт дослідження: комунікативна  компетентність особистості.

       Предмет дослідження: розвиток комунікативної компетентності старшокласників.

       Мета дослідження: установити ефективність тренінгу спілкування як засобу розвитку комунікативної компетентності  старшого школяра.

Гіпотеза дослідження: тренінг  спілкування  підвищує такі показники   комунікативної компетентності  старшого школяра як  адаптивність, самоприйняття, прийняття інших, емоційну комфортність, інтернальність. 

     Задачі дослідження:

-  аналіз літературних джерел з проблеми комунікативної компетентності, її змісту і засобів розвитку;

-  обґрунтування програми тренінгу як засобу розвитку комунікативної компетентності   старшого школяра;

-  реалізація програми тренінгу комунікативної компетентності;

-  аналіз результатів реалізації програми тренінгу, встановлення ефективності тренінгу як засобу розвитку комунікативної компетентності старшого школяра.

Теоретична основа дослідження: сучасні теорії спілкування (Б. Ломов, Г. Андрєєва, О. Бодалев і ін.), концепція комунікативної компетентності (Л. Петровська), теорія соціально-психологічного тренінгу (К. Рудестам, Л. Петровська).

Методична основа дослідження: методики діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс, Р. Даймонд ), методики розвитку комунікативної компетентності , методи математичної статистики.

      Практична значимість роботи: методики використані в дослідженні